Нова українська школа

Підготовка фахівців спеціальності «Початкова освіта» відповідно до стандартів Нової  української викладачами ПЦК гуманітарних дисциплін (українська мова та література)

Інформація
             про пілотне впровадження проекту нового державного стандарту                 загальної початкової освіти.

27 жовтня 2016 року Колегія Міністерства освіти і науки схвалила Концептуальні засади реформування середньої освіти “Нова українська школа”.14 грудня 2016 року Кабінет міністрів України затвердив Політичну пропозицію щодо реформування загальної середньої освіти.

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман підтримав Концептуальні засади і закликав інтенсифікувати графік впровадження реформи. 

На виконання цього доручення Міністерство освіти і науки України у діалозі з незалежними експертами та громадянським суспільством розробило цей План впровадження Нової української школи. У ньому представлено покроковий сценарій реалізації реформи.

План укладено з урахуванням перспективи прийняття у першому півріччі 2017 року нового Закону «Про освіту». Він закладе підвалини для прийняття подальших нормативно-правових актів та створення інституцій, необхідних для реалізації реформи.

Іншою важливою передумовою реалізації цього плану є позитивна налаштованість Міністерства фінансів України. Надзвичайно важливою є підтримка з боку експертного та громадського середовища. Необхідне сприяння Міністерства регіонального розвитку і будівництва, Міністерства транспорту та інфраструктури, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих громад.

Реформа української середньої школи – це консолідована мета всіх гілок влади і українського суспільства у цілому.

Напрями змін

Документ Концептуальні засади реформування середньої школи визначають дев’ять складових “Нової української школи”:

1.     новий зміст, орієнтований на формування ключових компетентностей для життя;

2.     педагогіка партнерства, що ґрунтується на відносинах взаємоповаги між всіма учасниками освітнього процесу;

3.     умотивований вчитель, який має необхідні кваліфікації та стимули, щоби стати лідером змін;

4.     орієнтація на неповторність особистості й індивідуальний підхід до задоволення потреб кожного(ї) учня(ениці);

5.     виховання на цінностях як інтегральна складова освітнього процесу;

6.     зміна структури середньої школи задля розширення доступу дітей шкільного віку до якісної освіти, а також підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на освіту;

7.     автономія школи, що утверджується пліч-о-пліч з моніторингом якості освітніх послуг, що надаються кожним закладом освіти;

8.     обсяги фінансування, достатні для забезпечення рівного доступу до якісної освіти всім учням, незалежно від їхнього місця проживання;

9.     створення сучасного освітнього середовища, що стимулюватиме вивільненню креативного потенціалу як учнів, так і педагогів.

План дій з упровадження Нової української школи, розрахований на період до 2020 року, містить сім пріоритетних напрямків:

1.     оновлення змісту середньої освіти шляхом затвердження нових, стандартів, навчальних планів і типових навчальних програм , орієнтованих на компетентнісне навчання;

2.     розвиток людських ресурсів - підготовка вчителів, керівників навчальних закладів та працівників органів управління освітою;

3.     зміна структури середньої школи, яка забезпечить перехід до профільного навчання;

4.     запровадження нової системи управління в умовах децентралізації, котра передбачає реальну автономію навчальних закладів та вчителів;

5.     створення системи постійного моніторингу та забезпечення якості освіти;

6.     забезпечення справедливого розподілу публічних коштів та гарантування прозорого їх використання;

Упровадження Нової української школи розпочнеться з набору до першого класу в 2018 році. Діти, які у 2018 році вперше сядуть за парти, закінчать школу в 2030 році. Старт нової початкової школи в 2018 році – це перший етап реформи.

Другий етап реформи розпочнеться у 2020 році і стосуватиметься базової школи. Школи матимуть свободу вибору: одні навчатимуть п’ятикласників, які пішли до школи у 2016 році, за оновленими програмами відповідно до теперішнього стандарту, а інші – за стандартом Нової української школи.

Переходу в 2022 році базової школи на рейки Нової української школи передуватиме дворічне пілотування інноваційних методик, програм і навчальних ресурсів.

Третій етап реформи розпочнеться в 2023 році і стосується запровадження профільної школи. За відсутності фінансування повноцінну профільну школу доцільно запроваджувати не пізніше 2027, коли у 10 клас піде набір-2018, який буде повністю готовий згідно нового стандарту повної середньої освіти до профільної школи.

Українська освіта XXI століття потребує кардинальних змін у структурі, змісті і технологіях навчання. В умовах України готовність до змін конкретизується у вимогах підготовки людини до життя. Тому коледж як простір життя має готувати своїх вихованців до змін, розвиваючи в них такі якості, як мобільність, динамізм, конструктивність. Саме на це  націлена стратегія реформування освіти-   «Нова українська школа».

З урахуванням положень концепції Нової української школи було змінено та доповнено освітні програми з предметів гуманітарного циклу, зокрема з української мови та літератури загальноосвітнього циклу та з методики навчання української мови. Відповідно до змін у програмах для початкових класів, внесено зміни до окремих розділів і тем дисципліни «Методика навчання української мови». Роботу над розділом «Навчання грамоти» студенти розпочинають з ознайомлення з Концепцією Нової української школи, Державним стандартом початкової освіти та типовими освітніми програмами, за якими відбуватиметься навчання першокурсників у 2018-2019 н. р. Українознавчий  компонент Букваря   відповідно до Концепції НУШ спрямований на виховання любові до рідного краю та свого народу, зацікавленості народними традиціями. Під час опрацювання розділу «Методика навчання грамоти» акцентуємо увагу студентів, що на уроках читання учні 1 класу повинні виконувати звуковий аналіз простих за звуковою будовою слів типу сир, тато, калина; визначати кількість слів у реченні (без прийменників, сполучників, часток); знято поділ речень на слова.. Опрацьовуючи розділ «Навчання плануванню мовного матеріалу», наголошуємо, що в оновлених програмах знято фіксовану кількість годин на вивчення кожної мовної теми. Тематичний контроль знань студентів передбачає не лише висвітлення теоретичних питань, виконання тестових завдань, але й обов’язкове практичне завдання (розробка фрагментів уроків, добір і складання вправ проблемно-пошукового та ігрового характеру, побудова алгоритму роботи над правилом тощо).

Особлива увага звертається на забезпечення вчителя та учнів початкових класів навчальними матеріалами для проведення уроків письма та читання. У майбутніх практикантів сформовано уявлення про сім навчальних зон, які повинні бути в кожному класі: зона відкриттів, зона новин, зона матеріалів, комунікативна зона, зона тиші, зона вчителя, тематична зона. .

На заняттях з методики навчання української мови здійснюється систематична й цілеспрямована  підготовка студентів до роботи в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Студенти ознайомлені з ключовими змінами, які відбулися в програмах з української мови та літературного читання, усвідомили основні принципи і положення проекту нового Державного стандарту загальної початкової освіти. Оскільки пріоритетними питаннями Концепції є орієнтація на учня, уміння вчитися та самостійно знаходити потрібну інформацію, практичне застосування одержаних знань, взаємодія вчителя і учня на уроці, то і на заняттях з методики під час складання планів-конспектів, фрагментів уроків викладач орієнтує перш за все на використання активних методів і форм навчання на різних етапах уроку. Наприклад, цікаво розпочати і провести урок можна за допомогою методів «Знайомство», «Дерево цілей», «Автобусна зупинка», «Метод релаксації», «Мозковий штурм» та ін. Грамотно і нестандартно завершити урок допоможуть методи «Мудра порада», «Коло висновків», «Лист до самого себе». Студенти усвідомлюють, що цінність таких методів полягає в тому, що вони спрямовані не на виклад готових знань, їх запам’ятовування і відтворення, а на самостійне оволодіння мовними знаннями та вміннями в процесі активної розумової і практичної діяльності.

Входження молодої людини у глобалізований, динамічний світ, у відкрите суспільство підвищує роль життєвої і соціальної компетентності студентів навчального закладу. Компетентнісний підхід відповідає й напрямам творчих пошуків викладачів.. Ці пошуки пов’язані з реалізацією ідеї особистісно зорієнтованого навчання, проблемного навчання, педагогіки співпраці. Усі ці ідеї відображають намагання вирішити проблему мотивації навчальної діяльності студентів, створити модель «навчання із захопленням». Такий підхід дозволяє уникнути конфліктів між студентами та педагогами, неминучих при навчанні з примусом. Отже, знання як самоціль має поступитися місцем знанню як      інструментові життя, що забезпечує молодій людині жити в гармонії з власною природою, довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодіти новими технологіями.  Тому  професійна майстерність педагога повинна включати  бездоганне вміння навчати студентів, формувати в них позитивні риси особистості, розвивати їхні творчі здібності та нахили. Крім того, високий професіоналізм, педагогічну культуру, педагогічну техніку, педагогічний досвід,, здібності, гуманістичну спрямованість, вміння спілкуватися. Виховати компетентного творчого студента  може лише компетентний і творчий викладач. Наша робота супроводжується постійним спонуканням до творчості, жоден учитель не застосовує загальновідомі методики без свого відтінку, свого наголосу. Педагоги ПЦК гуманітарних дисциплін, ро­зуміючи важливість і складність про­блем, працюють над удосконален­ням навчально-виховного процесу, над формуванням особистості вчителя, його педагогічної майстерності. Адже учитель – людина публічна, його фахові та загальнолюдські здібності є предметом обговорення серед колег, студентів, батьків і навіть пересічних громадян.

Підвищенню професійної компетентності  для розвитку інноваційного потенціалу сучасного педагога сприяють:

• позитивний духовно-моральний імідж : сприятливі, інноваційно-творчі умови роботи; акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяль­ності; особистісно орієнтована методична підтримка діяльності вчителя з боку адмі­ністрації;
• довіра, можливість виявляти ініціативу, творчість;
• налагоджена система методичної підтримки вчителя;
• любов до професії, дітей;
• потреба в самовдосконаленні, зокрема самореалізації, самоствердженні та самовияві; можливість отримати визнання в колективі;
• приклад і вплив учительського середовища, зокрема колег, адміністрації; об'єктивна оцінка праці, об'єктивний конт­роль, атестація;
• організована робота методичних об'єднань, усього вчи­тельського колективу в напрямку генераль­ної ідеї; моральне стимулювання.

Для того, щоб успішно навчатися, студенти повинні брати активну участь у навчальному процесі. Саме така мета реформування освіти «Нової української школи.    Отже, у процесі  організації навчальної діяльності  перевага надається   нестандартності, пошуковості, проблемності. Ефективним на заняттях є метод «Майстерня лінгвіста»: студенти виконують роль мовознавців, лінгвістів, наукових працівників. Завдання надзвичайно різноманітні: дослідження тексту, лінгвостилістичний чи ідейно-художній аналіз тексту тощо. Активізують розумову діяльність  «Словесне багатоборство»,  «Музей помилок», «Мистецтво красномовства», «Інтелектуальна розминка». Сприяє розширенню світогляду, розвитку логічного мислення, зв’язного мовлення
 рольова гра. Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності.  Проектна технологія використовує найкращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання.

Також студентам пропонуються індивідуальні й колективні завдання на створення мультимедійних презентацій, слайд-проектів, лінгвістичних казок з теми, що вивчається.

Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо, ураховуючи не тільки знання й зміст мовно- літературної освіти, формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку.

Важливою умовою навчання й першим кроком до формування  компетентностей студента є внутрішня мотивація (самомотивація): створення емоційного фону (прослуховування музики, вправи на психологічну підтримку «Долоньки», «Сонце щастя», «Обличчя доброти» ), очікування бажаних результатів ( «Педагогічний прогноз», «Ситуація успіху» тощо)       Велика увага приділяється створенню комунікативно – ситуативних вправ та проблемно-пошукових завдань, які породжують мотив висловлювання: «Будьмо ввічливі», «Порада другові», «Допоможи кожному». За допомогою ситуативних вправ з української мови та літератури формуються ключові компетенції майбутнього вчителя: вміння проявляти певний рівень знання теми, опираючись на власний соціальний досвід; складати висловлювання, що відповідає запропонованій ситуації та меті висловлювання; уміти аргументувати висловлені тези з метою бути зрозумілим, переконливим співрозмовником; розуміти можливість наявності різних точок зору на дану тему.  Використання комунікативно – ситуативних вправ дозволяє наблизити студентів до реальних життєвих ситуацій через моделювання їх під час роботи з дітьми та знаходження більш оптимального розв’язання проблеми. Вагомим складником задля формування мовленнєвої компетентності є вправи з красномовства: «Ораторські поєдинки», «Експрес-батли», відеомайстер-класи, тематичні квести тощо. Такі види роботи закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують ключові компетентності майбутнього спеціаліста, вчать спілкуванню.

Формуючи  компетентного педагога передусім необхідно:

- закласти міцний фундамент – збагатити знанням великої кількості фактів;

- дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;

- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;

- навчити  орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне

В основу Концепції «Нова українська школа», задекларованою Міністерством освіти і науки України, покладено актуальність інноваційних перетворень. Таким чином, наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях з методики навчання української мови стало інструментом забезпечення успіху в досягненні результатів. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві, тому робота на заняттях ґрунтується на партнерстві між студентом і вчителем. Прагнення студента до спільної діяльності спричинює ґрунтовну мотивацію та дійове спрямування на навчальну діяльність. Ініціативність у спілкуванні виявляється в умінні студента організувати мовленнєвий процес, задавати тон взаємодії, контактувати у групі. Комплексом комунікативно-мовленнєвих умінь забезпечується педагогічне мовлення вчителя початкових класів, яке складає основу його професійної мовленнєвої майстерності.

 Підготовка майбутніх педагогів у контексті стандартизації початкової освіти володіння мовними засобами дозволяє в повній мірі реалізувати мовленнєвий процес для виконання комунікативних завдань. Отже важлива роль на заняттях приділяється виробленню вмінь встановлювати контакт з аудиторією; логічності викладу матеріалу; вміннню ставити запитання; інформативності (змістовності); тривалості мовлення; вмінню чітко давати відповідь; вмінню оперувати термінами.

Ефективній підготовці майбутніх учителів початкових класів до формування комунікативних умінь в учнів сприяють такі взаємопов’язані педагогічні умови, як:

1) структурування навчально-виховного процесу відповідно до застосування нових інформаційних і педагогічних технологій;

2) підготовка творчого, високопрофесійного вчителя в сучасному навчально-виховному процесі;

3) створення середовища, що стимулює до комунікативних дій;

4) побудова змісту посібників навчально-методичного комплексу;

5)залучення студентів до створення дидактичних матеріалів.