ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ – ШЛЯХ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………3

І. ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ – ШЛЯХ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ……………………………….5

1.1 Дослідницька діяльність студентів як одна із форм прояву творчості…………………………………………………………………………..5

1.2 Самостійна робота – неодмінна складова дослідницької роботи………….6

1.3 Інновації – шлях до успіху……………………………………………………7

1.4. Уроки літератури – дослідницька творча лабораторія …………………..10

ІІ. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ…………………………12

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………17

ВСТУП

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу  є всебічний розвиток особистості, яка могла б гідно представляти себе, свій народ, мову у світовій цивілізації.Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення.

Завдання вчителя – створити умови для утвердження атмосфери творчості, допомогти студентові знайти себе в житті, а навчально-виховну діяльність спрямовувати на створення такої системи співпраці, головна мета якої – максимальний розвиток пізнавальних творчих  здібностей особистості. Сучасних методистів цікавлять різні аспекти цієї проблеми, про що свідчать праці лінгводидактів (М.Вашуленко, Л.Скуратівський, Г. Шелехова, О. Кучерук). Загалом творчий пошук розглядається як діяльність людини, спрямована, за влучним визначенням С.Рубінштейна, на створення чогось нового, «оригінального, що входить не лише в історію розвитку самого творця, а й в історію науки, мистецтва».Дослідник Н.Янчук, говорячи про роль учителя для розвитку творчих здібностей учнів, зазначає, що творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формулювати, стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності.

Спираючись на концепції методів І.Лангера, М.Скаткіна, в основі яких лежить пізнавальна діяльність дітей, важливу роль у розвитку творчої самостійної діяльності відіграє дослідницький метод, що є основним у методиці творчого навчання. Цим і зумовлена актуальність нашого питання. Адже вироблення певної системи пошукового навчання,  застосування інноваційних технологій, комплексу розвиваючих завдань на заняттях української словесності сприяють розвитку творчого потенціалу .

Мета даного дослідження :

- створити оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу  на уроках словесності;

- створити атмосферу співробітництва, взаємодії вчителя та студента;

- розвивати  компетентностіо собистості.

Результативність досвіду.

Підвищується інтерес до вивчення предмета, збільшується кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення відсотків якості знань.

Отже в даній роботі ставимо собі за мету проаналізувати сучасний стан досліджень з проблеми розвитку творчих здібностей студентів, розглянути поняття творчості, зробити загальний аналіз методів роботи зі студентами для розвитку творчих здібностей; приділити увагу питанню індивідуальної роботи, творчим завданням на уроках мови та літератури, а також творчій активності студентів у позакласній роботі.

І. ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ – ШЛЯХ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ

1.1 Дослідницька діяльність студентів як одна із форм прояву творчості

″Якщо дитину з дитинства виховують на красі, на хороших книгах, якщо у неї розвивається схильність до переживань, захоплення красою, то навряд чи вона стане людиною розбещеною, безсердечною″.

                                                                            В.Сухомлинський ″Лист до сина″

Розвиток суспільства у нових умовах ставить завдання - формування творчого потенціалу особистості. Але саме поняття "творчість" кожен з нас розуміє по-різному. Для одного - це творчий підхід до навчання, здібність творчо розвивати та доповнювати  точку зору. А для іншого - це вміння  мати й відстоювати іншу (часто протилежну) точку зору. З наукової точки зору, творчість - це сукупність різних здібностей людини. Творче мислення - це своєрідний експеримент індивідуального характеру з використанням традиційного логічного мислення та фантазії. Одним із перших авторів теорії творчості був С. О. Грузенберг. Особлива увага до творчої діяльності людини в галузі науки та техніки з'явилась після запуску в жовтні 1957 року першого штучного супутника Землі, а згодом і польоту в квітні 1961 року першого космонавта. Ці практичні здобутки людей стали цінним підтвердженням можливостей їх творчих здібностей, що спонукало до більш активних пошуків, спрямованих на розкриття механізму самої творчості.

У наш час поняття творчість є категорією  філософії, психології, педагогіки та ін. У філософському словнику дається таке визначення творчості: "Творчість - процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності" [24, с. 405]. Звідси виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти, державності і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес. Психолог А. Г. Спіркін розглядає творчість як "мислительну і практичну діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу та духовної культури..." [12, с. 32]. Як бачимо, дане визначення творчості вже прямо стосується вищого (творчого) рівня пізнавальної, пошукової та наукової діяльності."Творчість, - зазначає М. М. Амосов, - це створення нових моделей та втілення їх через функціональну активність в матеріальні речі або ж у матеріальні моделі - книги, малюнки і т. д" [2, с. 158]. Н. Роджерс, яка займається експресивною терапією, прагнення людини творити пояснює тим, що "творчість подібна волі, спробувавши її одного разу, ти вже ніколи більше не зможеш жити без неї. Це трансформуючий, цілющий процес [54, с.17 ]. Отже творчість –це невід ємна складова портрету успішної  сучасної людини. І саме педагог повинен розвивати творчі здібності майбутніх успішних людей. Тому першочергове завдання вчителя полягає в тому, щоб вчасно помітити творчі задатки своїх вихованців і допомогти їм їх розвинути.

1.2 Самостійна робота – неодмінна складова дослідницької роботи

Процес навчання в сучасних умовах розвитку суспільства спрямований не тільки на набуття  певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу  до  навчальної діяльності. Студентам необхідно постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння. З огляду на цю проблему, доцільним на уроках української мови та літератури є застосування дослідницької роботи. Успішною передумовою роботи пошукових груп, воконання завдань пізнавального характеру є самостійна робота студентів. Адже сьогодні можливий доступ отримання інформації з багатьох джерел, зокрема з інтернет-простору.

Таким чином, вся система роботи з вивчення тем спрямовується на формування  уміння самостійно ставити проблеми, розв'язувати їх, шукати шляхи практичного застосування здобутих результатів. Бо  стимул до самостійного  наполегливого пізнання дає змогу в майбутньому аналізувати світ через призму своїх знань. Самостійна робота має ще одну важливу навчально-виховну функцію –  допомагає розвинути творчі здібності, зацікавленість  досліджуваними явищами навколишнього світу. Без самостійної роботи  складно підтримувати інтерес до вивчення предметів. Самостійність, як характеристика діяльності у певній навчальній ситуації, являє собою здібність досягати мети діяльності без зовнішньої допомоги. Тому для ефективного дослідження й вивчення певної проблеми нами було розроблено алгоритм для самостійної роботи, що відповідає основним методичним та дидактичним вимогам:

1) посильність досліджуваного питання;

2) дотримання принципу свідомості при  виконанні;

3) організація самостійної роботи за визначеною схемою;

4) підготовка студентів до виконання дослідницької  роботи:

- чіткий інструктаж щодо цілей та завдань роботи,

- надання теоретичної бази, необхідної для пошукової роботи (для цього застосовується лекційна форма навчання);

- постановка  завдань, розв'язання яких потребує розумових зусиль;

5) безпосереднє спостереження вчителем за виконанням дослідницької роботи, надання  допомоги у разі необхідності;

6) прищеплення навичок самоконтролю під час роботи;

7) здійснення індивідуального підходу до студентів у процесі організації самостійно дослідницької діяльності.

Очевидно, що ефективність пошукової роботи залежить від досвіду вчителя, максимально чіткої організації і контролю, раціонального планування часу і відповідно матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

1.3 Інновації – шлях до успіху

Відомо, що важливим засобом формування інтелектуально розвиненої творчої особистості є творчі завдання. Це неординарні вправи, в яких сформульовано певну вимогу, що виконується на основі знання, але відсутні прямі чи непрямі вказівки на ті явища, закономірностями яких слід скористатися для розв'язування цих задач.

Для розвитку творчого мислення, самостійності, ініціативи, кмітливості доцільно використовувати не лише завдання чи вправи, запропоновані навчально-методичною літературою, а й складені студентами самостійно під контролем учителя. Науково-теоретичною основою методики складання вправ є органічний взаємозв'язок процесів складання та розв'язування задач, конкретизована модель взаємозв'язку вихідних фактів, абстрактної моделі-гіпотези, теоретичних висновків та експерименту у пізнанні, що найповніше відповідає діалектиці навчально-пізнавального процесу. І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер,

Серед завдань, що розвивають творчі здібності, найпоширенішими є дослідницькі завдання. Практично у всіх навчально-методичних посібниках та збірниках  можна знайти такі завдання, в яких необхідно на абстрактному чи конкретному рівні оцінити результати, довести правила, пояснити написане.Дослідницькі види робіт сприяють активізації пізнавальної діяльності ,  стимулюють до навчання, допомагають діагностувати здібності, виявити обдарованих.

Завдання курсу української мови та літератури широкі та багатогранні полягають у дотриманні законів і норм літературної мови, у збагаченні словникового запасу,  розвиткові їх мислення,  виробленні навичок правильно, виразно, образно висловлювати думки і почуття. Тому розвиток творчих здібностей студентів — важлива складова вивчення рідної мови в будь-якому закладі освіти.

У різних типах і видах письмових робіт є більш чи менш виражений елемент творчості, бо в них так чи інакше виявляється особистість, обдарування, смаки, уподобання, рівень підготовки. Але творчою роботою слід вважати таку, яка є наслідком цілком самостійної діяльності в процесі осмислення певної теми, питання.

Творчі або підготовчі вправи є допоміжними в процесі підготовки до написання власне творчих робіт і допомагають зрозуміти різноманітність існуючих засобів висловлення думок і почуттів, розвивають логічне мислення, тренують мозок. Тому широко використовуються такі види творчих вправ: творче списування, творчі диктанти, твори-мініатюри за опорними словами, твори за поданим початком чи кінцівкою, окремі види ділових паперів тощо.

У загальній системі творчих робіт переказ посідає проміжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність у них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ — необхідний етап, який  потрібно пройти, перш ніж приступити до написання твору, тому що навчання викладанню думок починається з наслідування. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує певні думки, викликає відповідні настрої, розширює знання про навколишній світ.

Важливість творчих робіт з мови в тому, що вони не тільки закріплюють знання, але й удосконалюють здібності, прищеплюють любов до художнього слова, виховують високі моральні якості. У письмових творах поєднуються логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід, словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість автора.

Безперечно, навчити писати твори (розповіді, описи, роздуми) — справа надзвичайно важка і вимагає від педагога старанної, продуманої праці протягом кількох років.

Для формування навичок самостійного викладу думки  велике значення має написання творчих робіт. Розвитку творчих здібносте сприяє використання технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів тощо). Перегляд фільмів або телепередач створюють емоційне задоволення, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.

1.4. Уроки літератури – дослідницька творча лабораторія

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток , зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості важливою є  роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку,  створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості, розвивати  уяву, асоціативне мислення,  прагнення постійно самовдосконалюватися.

Створення ситуації успіху, високий рівень знань, максимальне взаєморозуміння і співпраця між вчителем і студентом – результат дослідницької діяльності. Щоб досягти бажаного успіху на уроках літератури для розвитку творчих здібностей доцільно використовувати блок – схеми, випереджувальні завдання, презентації , слайд-проекти, виставки творчих робіт, складання літературних портетів, вікторин, кросвордів, матриць, сценаріїв, анотацій,реклам тощо.Слід зауважити, що студенти самостійно оцінюють ефективність таких завдань. При цьому оцінюється оригінальність підходу до виконання .

Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності, усуває їхню природну скутість ( запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природньому йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.

Форми роботи для розвитку творчих здібностей на уроках української літератури:

1. Робота творчих майстерень (написання авторських віршів, оповідань, казок).

2. Проведення  свят, інтегрованих уроків.

3. Випуски художніх газет.

4. Інсценізація уривків із творів, які вивчаються за програмою.

5. Види творчих робіт на основі неповного тексту:

а) написання кінцівки поданого тексту;

б) написання творів за поданим початком і закінченням;

в) відтворення кількох пропущених епізодів;

г) творчі роботи за поданою канвою.

6. Ілюстрації  до прочитаних творів, добір творів мистецтва до художніх надбань письменників

7. Проведення  мовно-літературних вечорів, віталень, пізнавальних програм, фестивалів «Свічадо», «Шевченкіана», «Скарби наших пращурів» тощо.

Уроки літератури – це уроки пошуку істини, людинознавства, гуманізму, своєрідна інтерпретація життя..

ІІ. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

Сьогодні, коли в суспільстві розв’язується найгостріша проблема – відродження загальнолюдських цінностей в усіх сферах життя і культури, набуває особливого значення звернення до джерел духовності, впровадження гуманізації, етнізації та інтеграції в освітніх закладах. Особливе місце у творчому процесі посідає літературно-краєзнавче дослідження. Відновленню та оздоровленню духовного коріння людини сприяють:

·                     створення умов для розвитку здібностей, нахилів, талантів

·                     засвоєння молодим поколінням забутої спадщини свого народу й формування на цій основі почуття національної гідності;

·                     вивчення історії свого родоводу, відновлення культу сім’ї, предків, рідного дому, села, міста, держави.

З цією метою і створено МАН – добровільне об’єднання студентів, які намагаються розширювати свій кругозір, вдосконалювати знання з мови, літератури, народознавства, літератури рідного краю, набувають навичок творчої науково-дослідницької діяльності у позакласний час під керівництвом учителів української мови та літератури . У роботі МАН студентів приваблює, насамперед, можливість поглиблення знань, розвитку здібностей, творчості, самоствердження. Разом з учителем-керівником студент визначається у темі своєї роботи, причому тему дослідження може запропонувати вчитель, студент, а іноді навіть саме життя, практика. Особливо цінними виявляються роботи, над якими студенти працюють декілька років, поступово заглиблюючись у проблему, відкриваючи для себе нові факти, що були раніше недоступні для розуміння.

Визначившись з темою,  починається пошук відповідної літератури. Досвід засвідчує, що переважна більшість студентів, не вміє опрацьовувати інформацію. Викладач повинен мати це на увазі, щоб не перетворити науково-дослідницьку роботу на тяжку повинність або несерйозну справу. Тим більше, що сама ця робота за своїм призначенням має містити елементи власного дослідження: виготовлення моделі, власного експерименту, комп'ютерної обробки отриманих результатів тощо [7].

Наступним етапом є складання плану роботи, написання теоретичної частини, виконання експерименту. Після цього починається етап захисту. Доповідачу ставлять запитання, іноді навіть каверзні. Учні класу при цьому виступають в ролі рецензентів, що більш складно, ніж опанування. Така форма захисту формує чіткість, зв'язність, швидкість мислення, особистості, вміння вести дискусію, відстоювати свою думку, впевненість в собі.

Підсумком наукової діяльності учн є оцінка. Це може бути бал, який вчитель йому виставить у класному журналі, а може бути почуття поваги з боку інших дітей, і, нарешті, відзнака, отримана на конкурсі-захисті. Але чи можна виразити оцінкою всі ті вміння, яких набув учень, займаючись своєю науковою проблемою? Він отримав навички роботи з науковою літературою, планування своєї дослідницької роботи, навчився висувати проблеми, готувати та проводити експеримент, захищати свою думку, будувати систему доказів. Та і виховний ефект таких робіт надзвичайно високий. Дитина отримує поштовх, відчуття успіху, а, як відомо, успіх породжує натхнення [7

ВИСНОВКИ

Сучасне життя - це практично безперервний потік інформації, причому в більшості випадків невпорядкованої, хаотичної. Людина має не лише сприймати її,але й певним чином систематизувати. Така вимога висувається й до мислення - воно мусить бути логічним, оскільки без належного обґрунтування ті чи інші думки не будуть достатньо переконливими для оточуючих. Здатність задовольнити всі ці вимоги є результатом тривалої наполегливої праці. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично вправно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і переконливо, обгрунтовувати своє бачення питання, розвивати основні навички мислення, виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього.

Над цією проблемою працюють методисти останнім часом і переконати в тому, що потрібно постійно збагачувати словниковий запас й удосконалювати граматичний лад усного і писемного мовлення школярів, виробляти вміння зв'язано висловлюватись, розвивати етику мовленнєвого спілкування; вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння: спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки (істотні і неістотні), порівнювати (знаходити схоже і відмінне), абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, робити самостійні висновки; сприяти розвитку комунікативних умінь та навичок учнів.

У своїй роботі над цією проблемою вчителеві треба обирати такі форми і методи, які зрозумілі, доступні дітям певного віку, викликають зацікавленість та бажання працювати, проявляти свої вміння, здібності.

Треба працювати над розвитком логічного мислення на кожному уроці: з цією метою в побудову уроку обов'язково треба включати спеціальні вправи на формування умінь і навичок розумової праці: планування роботи, пошуку раціональних шляхів її виконання, критичного оцінювання результатів.

Треба співпрацювати з учнями свого класу організовую з дотриманням таких вимог:

- на уроці кожна дитина має якомога більше говорити;

- вчитель має показувати кожному учневі, що він його зрозумів;

- діти мають вчитися аргументувати свої версії та робити логічні висновки.

Динамізм, притаманний сучасному розвиткові цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в усьому світі - все це зумовлює необхідність перетворення освітньої системи.

В реалізації цих завдань головне місце відводиться школі.

В умовах радикальних реформ освіти на перший план виступає формування не тільки традиційних знань, умінь і навичок, але і розвиток мислення, творчих здібностей, дослідницьких навичок.

1. Більшість методистів вказують на те, що використання на уроках творчих задач дозволяє не лише підвищити рівень знань учнів за рахунок активізації їх навчально-пізнавальної діяльності, а й сприяє розвитку їх творчих здібностей. Можливість та доцільність використання творчих задач на уроках підтверджується педагогічною практикою. Правильний підбір та методика постановки таких задач надає навчальному заняттю природності та досконалості. Результатами виконуваних досліджень, що має місце при розв'язуванні такого типу задач, стає новий для суб'єктів навчання та розвитку ідеальний продукт у вигляді нових знань. Звідси виходить, що діяльність учнів під час розв'язування творчих задач є творчою і, звичайно ж, сприяє розвитку їх творчих здібностей. Якщо ще в школі учень опанує різні методи розв'язку творчих задач, то це неодмінно допоможе йому при навчанні у ВУЗі, адже опановані прийоми і методи можна застосовувати до різних наук.

2. Позаурочна та самостійна робота має значні можливості для організації творчої діяльності учнів, яка сприяє розвитку їх творчих здібностей. На цих заняттях можна здійснювати постановку та розв'язання будь-якого типу творчих задач та виконувати інші роботи творчого характеру. Види занять, які існують у позаурочній та самостійній роботі, більшою мірою можуть задовольнити запити учнів як щодо вибору об'єктів творчості, так і щодо вибору форми роботи (індивідуальної чи групової). 3. Набуті учнем навички і розвинуті здібності натворчих ураках у школі та все, що включає в себе науково-дослідницька робота учнів, це беззаперечна основа для успішної роботи з написання рефератів, курсових, дипломів, що знадобляться учневі при навчанні у ВУЗі.

Підвищується інтерес до вивчення предмета, збільшується кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення відсотків якості знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксельруд В.В. "Мозговой штурм" в системе прийомов, активизирующих познавательную деятельность школьников в процессе обучения физике // Методичні знахідки (математика та фізика): Зб.ст./ Під. ред. А.А.Давидьона. – Чернігів : ОІУВ, 1992.- Вип. 2.- С. 25-29.

2. Амосов Н.М. Алгоритмы разума. - К.: Наукова думка, 1979. - 221 с.

3. Амосов Н.М. Искусственный разум. - К.: Наукова думка, 1969. -154с.

4. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк: Кн. для учителя. - 3-е изд. - М: Просвещение, 1991. - 93 с.

6. Грузенберг С.О. Психология творчества. - Минск, 1923.

7. Давиденко А.А. Науково-дослідницька діяльність учнів - членів Малої академії наук України: Посібник для вчителів та учнів. - Чернігів, РВВ ЧОІППО, 2001.-38с.

8. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України.- № 1-2. 20 січня 2004.- с. 1-13.

9. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 368 с.

10. 3ербіно Д.Д. Наукова школа: лідер й учні. - Львів: Євро світ 2001. -208 с.

11. Креч Д., Крачфилд Р., Ливсон Н. Факторы, определяющие решение задач. - В кн.: Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Ю. Б. Лейтес Н.С. Способность Гиппенрейтер, В. В. Петухова. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - С. 289.

13. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М.: Педагогика, 1981.- 186с.

14. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978. - 128 с.

15. Лук А.Н. Творчество // Наука и жизнь. - 1973. - № 1. - С. 76-80; № 2. -С. 79-83.

16. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. - М.: Педагогика, 1976. - 280 с.

17. Пономарев Я.А. Психология творчества. - М.: Наука, 1976. - 303 с.

18. Роджерс Н. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии. -1990.-№1.-С. 164-168.

20. Селье Г. От мечты - к открытию: Как стать ученым: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1987.-368с.

22. Спиркин А.Г. О творческой силе человеческого разума. - М.: Мысль,1979.-389 с.

23. Теплов Б.М. Способность и одаренность. - В кн.: Психология индивидуальных различий. Тексты. / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С. 129-139.

24. Философский словарь / Под ред. М.М. Розентшш. - Изд. 3-е. - N4.: Политиздат, 1972. - 496 с.

25. Фрейд 3. Психология бессознательного: Сб. произведений. - М.: Просвещение, 1990. - 448 с.

27. Энгельмейер П.К. Теория творчества. - СПб., 1910. - 208 с.

28. Якобсон П.М. Процесс творческой работы изобретателя. - М.: Изд- во Ц